Так  пізно я зустрілася з тобою.
Вже айстри пелюстками вкрили землю.
Осінній подих… Я впіймала погляд…
Мені здалося, що це доля певно.
 
Давно так не співало моє серце,
І очі не світилися щасливо!
Багряне листя падало в озерце,
Воно, як я когось уже любило.
 
- Щаслива! – скажуть люди, - Бо кохає!
Та де їм знати, що душа воліє,
Бо я впіймала лише його погляд,
А він не мій…Їм інша володіє! 

Тетяна Деменко